Кривава сатира та міжособистісні
конфлікти — ось фішка неймовірного Мартіна МакДони. Починаючи з п’єси
«Людина-подушка», і аж до «Однорукого зі Спокана» його твори починаються з
одного приміщення, з натовпом колоритних людей готових любити, ненавидіти та
навіть повбивати одне одного, і цих поворотів сюжету вистачає до самого фіналу.
Ці взаємозв’язки дуже нагадують шедеври славнозвісного Соркіна («Соціальна
мережа»).
А от зі свого першого повнометражного фільму
«Залягти на дно у Брюге» автор розуміє важливість екшену для типового глядача,
він запозичує ці мотиви у Тарантіно, з яким його часто порівнюють, але не
залишає свого фірмового сюжету заснованого на конфлікті. В «…Брюге» безглуздість
та повна фатальність сюжету зливаються з якоюсь витонченою комедійністю, це
неповторне явище викликає повне захоплення глядача, ця тема розвивається і в
«Семи психопатах».
Починається фільм з неймовірного
чорного гумору, з відтінком Тарантіно, та це лише початок, на екрані
з’являється неймовірно загадковий персонаж «бубновий Валет»… I понеслась…
Незважаючи на фірмовий стиль
МакДони, в «Ceми психопатах» особливої уваги заслуговує неперевершена акторська
робота Коліна Фаррелла, його герой перспективний письменник Марті страждає від
великої кризи, і поступово починає спиватися. Він намагається побудувати
сценарій на семи різних історіях психопатів, але поки він має в своїй уяві лише
один образ — шаленого в’єтнамця, який уособлює самого автора, і не може зрозуміти
свого фіналу. На допомогу приходять вірні друзі: бадьорий Біллі (Сем Рокуелл) і
меланхолічно-заворожуючий Ханс (Крістофер Уокен). Обидва актори знають режисера
ще з постановки «Однорукий зі Спокана» на Бродвеї, вони отримують задоволення
від своєї співпраці, і надають неймовірну плавність сюжету.
Також в акторському складі
необхідно відмiтити неперевершеного в своїй брутальності — нестаріючого Вуді
Харрельсона, який віртуозно грає роль мафіози Чарлі та Тома Уeйтса, що зіграв
харизматичного, чутливо-жорстокого Захарію.
Хочеться відзначити епізодичні,
але дуже майстерно зіграні ролі Ларрі та Томмі, виконані молодим талановитим
Майклом Піттом (Мрійники) та неперевершеним Майкл Стулбаргом, а також головні
жіночі, хоча і другорядні ролі Каї — Еббі Корніш, подруги Марті, та Ольги
Куриленко, котра зіграла Анжелу — неповторно трагічну коханку «Вальта» та
Чарлі.
В українському прокаті робився
особливий акцент на участь Куриленко, звичайно, очiкувалося більшого епізоду з
її участю, але, мабуть, така її доля грати коханок головного героя. Велика
кількість харизматичних та неповторних героїв зробили фільм по-справжньому
незабутнім, так як кожен персонаж детально прописаний МакДоною і є повністю
самобутнім, кожному з них співчуваєш, навіть самим негативним, адже в кожного є
своя, неповторна життєва драма.
«Сiм психопатів» мають менш
контрольований і недбалий характер, ніж «…у Брюге». МакДона знаходить нові
ідеї, фільм надривається від безлічі жартів, це не просто гра зі злочинністю чи
фільм-кліше в контексті письменницької одержимості. Сюжет повний неочікуваного
знищення спойлерів. Коли Марті скаржиться на кліше використання зброї в
більшості сценаріїв злочину, один з його приятелів відстрілюється: «They aren't
fucking leprechauns». І все ж він повний фантазії, яка переповнює «Сім
психопатів», це дивне поєднання вимислу і реальності в фільмі, яке потребує
глибокого аналізу та розуміння.
Також відмічу музичний супровід
на чолі з написаним композитором Картером Беруеллом саундтреком, який додає в
фільм частку драматизму та лірики.
Комедії з загадковим, інколи
ідіотичним сюжетом, ніколи не набриднуть, але в сюжеті прихований реальний
сенс, він знайдеться в розвитку сценарію Марті.
Гострий сюжет, повний люті, не
може втримати себе занадто серйозним і манить глядача відчувати себе таким же
чином. Сценарій повний психопатії. Чи не може це означати деяку пов’язаність
МакДони з його героєм, сценаристом Марті, адже всі ми пам’ятаємо Булгакова…
Хоча фільм і сповнений чорного
гумору та в ньому поставлений одне з найголовніших питань суспільства — хто з
нас є нормальним, а хто не зовсім? Фільм змушує сильно замислитися — «А чи ти
не псих?»
Ця картина є міксом комедії та
драми, екшену та детективу, вона повна загадок, неперевершених поворотів подій
та дуже чорного гумору, якщо ви любите все це, чи щось з цього, якщо ви
зрозуміли суть «..у Брюгге», якщо вам подобається стиль Тарантіно чи Соркіна
але хочеться більшого — подивіться цей фільм!
Рецензія розміщена на сайтах: Open.ua, Hurtom.com, Kinofilms.ua
классно)))))))
ВідповістиВидалити